2.1 Особливості модульного
навчання
Особлива увага має приділятися здобуттю учнями знань у результаті
самостійної пошукової діяльності.
Так, використання на уроках біології дослідницької
технології передбачає набуття учнями досвіду дослідницької роботи в
пізнавальній діяльності. Під час навчання біології це дає змогу вчителеві
об’єднати розвиток інтелектуальних здібностей учнів з дослідницькими вміннями і
на цій основі формувати активну творчу особистість.
Проектна технологія
передбачає створення вчителем таких умов під час навчального процесу, за яких
його результатом є вдосконалення індивідуальності учня, його потенціальних
здібностей, виховання мотивації, особистісних та вольових якостей:
самостійності, цілеспрямованості, організованості в роботі. Під час вивчення
біології слід розкривати практичну цінність вивчення біології, формувати вміння
учнів самостійно конструювати свої знання.
Інформаційно-комп’ютерні
технології готують учнів до повноцінної діяльності в умовах
сучасного інформаційного суспільства. Так під час вивчення біології вони
уможливлюють підвищення ефективності навчального процесу, розвиток уміння
експериментально-дослідницької діяльності учня, моделювання біологічних
процесів.
Використання мультимедійних
технологій у навчальному процесі дають змогу вчителю:
1.
Вивести на екран: картинки, фото;
відеозображення; схеми, таблиці.
2.
Налаштувати черговість появи інформації
з елементами анімації.
3.
Внести зміни у структуру уроку.
4.
Можливість внести зміни під конкретний
клас.
5.
Записати відеофайли безпосередньо з
екрану.
6.
Друкувати та робити записи на диск.
7.
Зберігати тривалий час електронні
продукти.
8.
Підвищити ефективність уроку і
навчального процесу загалом.
9.
Використати проектні технології.
Нині з допомогою комп’ютерної техніки, засобів проектування та
інтерактивної дошки можна осучаснити та вдосконалити навчальний матеріал за
рахунок динаміки зображень, наявності кольорів та звуку.
Робота цієї техніки потребує електронних засобів навчального призначення
(ЕЗНП), що мають багато можливостей. Залежно
від призначених завдань, їх поділяють на:
-
ЕЗНП, з допомогою яких подається навчально-наукова
інформація про явища і процеси, що вивчаються;
-
ЕЗНП для подання навчально-наставницької
інформації для управління пізнавальною діяльністю учнів;
-
інформаційно-моделюючі, які демонструють
діючі моделі явищ і процесів, що вивчаються;
-
ігрові з повним набором інформації для
представлення і пояснення змісту гри, організації її проведення аналізу
отриманих результатів;
-
контролююча ЕЗНП для організації
процесів повторення вивченого матеріалу, контролю якості його засвоєння у
практичній діяльності.
Однак ЕЗНП теж мають певні недоліки:
-
програми потребують багато часу для
реалізації поставленого завдання, їх використання часто забирає час усього
уроку;
-
вони однотипні, швидко втомлюють учнів,
увага яких розсіюється;
-
не забезпечують максимального
використання мультимедійних компонентів;
-
обсяг навчального матеріалу ЕЗНП та
спосіб його подачі часто не відповідають віковим особливостям учнів;
-
більшість ЕЗНП зводять нанівець,
нівелюють творчість учителя.
Тому творчі вчителі прагнуть самостійно створювати уроки, де провідна роль
залишається за ними, а комп’ютер виконує роль асистента, засобу інтенсифікації,
контролю та оцінювання навчальної діяльності учнів. Такі уроки мають різні
прийоми й методи навчання, тут кожне заняття – окрема презентація, що
складається з певної кількості слайдів, залежно від обсягу навчального
матеріалу.
Презентації на цей час можна
вважати одним із ефективних сучасних засобів навчання. Тому вчителю при
створенні тематичних презентацій до уроку доцільно дотримуватись такого
алгоритму:
1.
Презентація має бути короткою, доступною
і композиційно завершеною.
2.
Тривалість має бути не більш ніж 10
хвилин.
3.
Кількість слайдів має бути не більше
7-10.
4.
Демонстрація одного слайду має тривати
близько однієї хвилини.
Етапи підготовки вчителем
мультимедійної навчальної презентації мають бути такими:
-
структуризація навчального матеріалу;
-
складання сценарію;
-
розробка дизайну презентації;
-
підготовка медіафрагментів (тексти,
ілюстрації, відео, запис аудіо фрагментів);
-
підготовка музичного супроводу (за
необхідності);
-
доцільний розподіл навчального матеріалу
на слайдах (його треба подавати порціями, зручними для сприйняття, не
перевантажувати інформацією);
-
тест-перевірка презентації.
Цілком очевидно, що під час інтенсивного розвитку
інформаційно-комунікаційних технологій відбуваються кардинальні зміни в
навчальному процесі середніх навчальних закладів освіти. Разом з тим, без змін
лишається основна мета вчителя, яка полягає в тому, щоб забезпечити учня
знаннями, уміннями та навичками, тобто, компетентностями, які необхідні йому у
подальшому житті. Але сьогоднішній світ змінюється дуже швидко, і тому не треба
сподіватись на те, що знань, отриманих учнем за шкільною лавою, вистачить на
все життя. Сучасна людина приречена лишатися учнем усе своє життя, вона має
навчатися упродовж усього життя, щоб не залишитися на його узбіччі. І саме від
того, як відбуватиметься ця постійна адаптація учня (майбутнього спеціаліста)
до зовнішнього середовища, яке постійно змінюється, буде залежати його успіх та
самореалізація. Саме тому завдання сучасного вчителя полягає в тому, щоб не
лише надати певну суму знань відповідно до навчального плану та програми, але і
надати йому життєво важливих навичок збирання необхідних даних і відомостей,
умінь ефективно взаємодіяти з однокласниками, зберігати та презентувати
результати своєї роботи. А ці навички можна прищепити в процесі навчання лише
тоді, якщо вчителі самі почнуть використовувати їх у своєму повсякденному
житті.
Надійною основою та невід’ємною частиною впровадження інноваційних
педагогічних технологій є формування інформативних компетентностей вчителів.
Саме від неї залежить ефективність освітнього процесу.
Причому складові таких інформативних компетентностей весь час мають
оновлюватися залежно від об’єктивних змін, які відбуваються в освіті та
суспільстві.
До інформативних компетентностей
включають такі знання:
-
розуміння основних комп’ютерних програм,
включаючи графічний редактор, текстовий процес, електронні таблиці, бази даних,
засіб для створення презентацій, засоби збереження та опрацювання, архівування
даних;
-
освіченість у своїй сфері діяльності,
яка базується на використанні Інтернету та електронних способах передавання
даних, таких як е-пошта, відеоконференції тощо, розуміння різниці між реальним
та віртуальним світом;
-
розуміння потенціалу інформаційних
технологій для можливості працевлаштування, підтримки інноваційної діяльності
людини та залучення її у справи суспільства;
-
базове розуміння надійності та
достовірності даних та повага до етичних принципів за інтерактивного
використання інформаційних технологій.
До даних компетентностей
включаються такі вміння та здатності:
-
здатність шукати, збирати, створювати,
організовувати електронні дані, систематизувати отримані дані та поняття,
уміння відрізняти суб’єктивне від об’єктивного, реальне від віртуального;
-
здатність використовувати потрібні
засоби (презентації, графіки, діаграми, карти знань) для комплексного розуміння
та подання отриманих даних;
-
здатність шукати та знаходити потрібні
веб-сайти та використовувати Інтернет-сервіси такі, як форуми та е-пошту.
Сьогодні в методиці розроблені способи моделювання різних середовищ
навчання, які мають активізувати інтелектуальні здібності, учня в процесі
комп’ютерного навчання. Ось деякі з них:
-
рольові
відносини. Учень може вступати в діалог з комп’ютером в ролі
активного партнера, пасивного партнера, співрозмовника або стороннього
спостерігача;
-
надання
інформації. Учень сам регулює послідовність і обсяг інформації.
Такий принцип відрізняється від традиційного лінійного – від простого до
складного;
-
створення
мікросвітів. Мова йде про моделювання за допомогою комп’ютера
навчального середовища – мікросвіту, що визначає ефективність діалогу «людина –
ЕОМ» для розв’язання навчальних задач;
-
створення
ігрових ситуацій. Учень діє в умовах і межах гри. Учасники гри вільно
досліджують мікросвіт в межах запропонованого їм сюжету.
Таким чином, використовуючи інформаційні ресурси мережі Інтернет,
інтегруючи їх у навчальний процес на уроках біології вчитель може швидко і
ефективно сформувати навички і вміння читання учня, безпосередньо
використовуючи матеріали мережі різного ступеня складності.
Крім того, можна відмітити можливості удосконалювати монологічні і
діалогічні вміння учнів на основі проблемного обговорення наданих матеріалів
мережі; удосконалювати писемну мову, складаючи відповіді партнерам по
спілкуванню.
Набувають розвитку дидактичні принципи навчання біології. Пропонується
посилити прогностичну діяльність учнів, індивідуалізувати навчання шляхом
створення «пізнавального індивідуального портрета» дитини та розробки
індивідуальних завдань, формувати вміння розв’язувати навчальні задачі,
вдосконалити форми систематизації знань, посилити мотивацію, розробляти
дидактичні матеріали, робочі зошити на друкованій основі.
Традиційно приділяється увага контролю й самоконтролю знань, зокрема в
тестовій формі. Тест уже визнаний об’єктивним та оптимальним вимірювальним
інструментом рівня знань учнів з біології. Об’єктивність тестування досягається
шляхом стандартизації процедури його проведення. Тести дають змогу виміряти
рівень засвоєння ключових понять, умінь, навичок, передбачених чинною
програмою. Вчителю біології під час конструювання тесту важливо враховувати
один із основних критеріїв його якості –
валідність (від англ. valid – придатний), а
саме адекватність, функціональність і дієвість, що дає змогу характеризувати
точність вимірювання досліджуваної властивості (навчальних досягнень). Чим
валідніший тест, тим краще відображається в ньому саме та якість (властивість)
заради якої він створювався.
Варто зазначити, що у процесі визначення рівня знань тестування може
розглядатися як метод вимірювання, який на відміну від методів усного
опитування та письмової роботи, задовольняє основні методичні критерії якості.
Цей метод дає можливість забезпечити об’єктивність як процесу вимірювання,
обробки даних, так і їх інтерпретації.
Тестування дає змогу вчителю забезпечити вимірювання знань, підходячи до
цього поняття системно, зокрема оцінити знання за обсягом та повнотою, їх
системністю, узагальненням та мобільністю. Характеристика системності,
узагальнення та мобільності знань визначаються за допомогою тесту відповідної
складності, тоді як обсяг знань визначається за допомогою відповідей на певну
кількість запитань, які видаються учневі із загальної кількості. Доцільно
здійснювати тестування на уроках біології у комп’ютеризованому режимі.
На цей час інноваційність розглядають не тільки як налаштованість на
сприйняття, продукування і застосування нового, а насамперед, як відкритість. Стосовно особистісного чинника
педагогічної діяльності це означає:
-
відкритість вчителя до діалогічної
взаємодії з учнем, яка передбачає рівність психологічних позицій обох сторін;
-
відкритість культурі й суспільству, яка
виявляється у прагненні педагога змінити дійсність, дослідити проблеми та
обрати оптимальні способи їх розв’язання;
-
відкритість свого «Я», власного
внутрішнього світу, тобто організація такого педагогічного середовища, яке
сприяло б формуванню і розвитку образу «Я».
Отже, інноваційність як показник якості освіти забезпечує умови розвитку
особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, на
особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку вчителя.
Індивідуальний пізнавальний процес кожного оптимізується завдяки тому, що
навчання починається з формування внутрішньої пізнавальної мотивації і
завершується осмисленням себе та своїх можливостей у реальному світі.
Модульно-розвивальна система навчання дидактично унормовує професійну
діяльність учителя завдяки чіткій послідовності етапів змістового модуля.
Навчальний процес базується на самостійному, усвідомленому пошуку знань, що
дає підстави для повнішого урахування потреб, здібностей та інтересів учнів.
Пошук мотивується проблемною ситуацією, коли учень вибирає способи досягнення
проміжних результатів, самостійно визначає проміжні результати або йому відома
лише мета, якої можна досягти за допомогою одного з вибраних способів.
Проблемно-модульна програма призначена для вирішення складних задач безперервної
розвивальної взаємодії учителя та учня. За А. В. Фурмановим, складання програми
передбачає психолого-дидактичний аналіз предмета та побудову піраміди цілей,
яка має ідеальну розвивальну мету курсу, комплексні цілі на рівні дидактичних
модулів, системні цілі на рівні змістових модулів, цілі етапів модуля та
міні-модулів. Після складання піраміди цілей визначаються елементи
загальноосвітньої програми (теорії, закономірності, терміни), які обов'язково
мають увійти до складу курсу. Розбивання матеріалу на блоки тем та коригування
структури курсу відповідно до розвивальних задач проблемно-модульної програми
дозволяє скласти граф-схему.
Граф-схема навчального курсу являє собою модифікований
календарно-тематичний план.
Граф-схема показує, на які інформаційні блоки розбито тему, скільки
академічних годин та міні-модулів (30) відводиться на вивчення кожного блоку та
скільки часу — на кожний етап змістового модуля.
У нижній частині граф-схеми можна розміщати додаткові відомості про
особливості організації навчання, форми та способи контролю, початок та
завершення чверті тощо. У розділі виділено дна великих блоки: безхребетні
тварини та хребетні тварини.
Граф-схема передбачає створення 10 змістових модулів. Подібна форма є
зручнішою за календарно-тематичний план завдяки своїй лаконічності, логічності,
при цьому схема не позбавлена й інформативності. На сьогодні педагогічні
колективи шкіл, які залучені до проведення експерименту, працюють над
удосконаленням граф-схем.
Модульно-розвивальна система прагне до гармонізації взаємовідносин учителя
та учня, створенню атмосфери взаємного співробітництва. Учень — активний
учасник навчання, він добре знає граф-схеми навчальних курсів та має графіки
модульних занять на півроку. Кожне заняття складається з трьох міні-модулів по
30 хвилин кожний. На графіку можна бачити, скільки міні-модулів охоплює кожний
етап, на скільки часу розрахована тема, що вивчається, яка тема вивчатиметься
надалі. При цьому учень заздалегідь орієнтується на певний вид діяльності і
психологічно готовий до активного сприйняття.
Модульно-розвивальна система чітко визначає соціально-психологічну роль
учня на кожному етапі навчального процесу. Педколективом СШ № 10 м. Бердичева
була розроблена Пам'ятка для учнів, в якій учневі в доступній формі
пропонується психолого-педагогічний зміст його діяльності на кожному модульному
занятті. Це, а також той факт, що учень ознайомлений з граф-схемами та має
графік модульних занять, підвищує ступінь внутрішньої свободи та
відповідальності учнів, дає їм можливість психологічно та соціально бути
готовими до продуктивної праці, відчувати свою причетність до розробки
пропонованого фрагменту соціально-культурного досвіду.
Повний функціональний цикл навчального модуля є теоретичною структурною
моделлю та технологізує модульно-розвивальний процес доповідь, виробляти
практичні навички проведення елементарних дослідів та спостережень за живими
тваринами.
У сценаріях змістових модулів пропонується система завдань, які сприяють
подальшому формуванню умінь зіставляти, виділяти головне і специфічне, головне
та другорядне, давати загальну характеристику груп тварин, що вивчаються.
Випереджальні творчі завдання дозволяють учневі усвідомити фрагмент
соціокультурного досвіду як особисту цінність.
Розглянемо на прикладі роботи школи, як реалізується на практиці модульне
навчання.
Блочно-модульна система навчання
1.Семестрова П’ятиденний система
навчання робочий тиждень І сем Щодня 3-4 пари. І чверть ІІ чверть ІІ сем. ІІІ
чверть ІV чверть Спарені уроки ДІЗи Заліки1 урок – 40 хв.2 урок – 40 хв.
Розвиваючі;Пара - 80 хв. Навчаючі; Тематичні (після Перерви: Контролюючі;
вивчення матеріалу Корегуючі; блоку);1 – 2 урок – 5 хв. Комбіновані;
ПідсумковіІ – ІІ пара – 10 хв. (після вивчення курсу www.themegallery.com
2.ДІЗи (додаткові індивідуальні заняття)•
У кожного вчителя підраховуються всі п’ятихвилинки від кожного уроку за тиждень
( наприклад, при 18 годинах – 90 хвилин). Накопичений у такий спосіб час
планується в розкладі занять як додаткове індивідуальне заняття (ДІЗ), які
проводять після основних уроків. Одне заняття не повинно тривати понад 1,5
годин, крім тих випадків, коли в цей час проводяться екскурсії, тривалі ігри,
прийом заліків тощо. Тому кожен учитель, як правило, впродовж тижня має 1-2
додаткові заняття,• час на проведення ДІЗ враховується при складанні розкладу
(після уроків), а їх проведення та якість знань контролює адміністрація школи.•
ДІЗИ використовуються для: - контролю діяльності учня (відпрацювання
контрольних, лабораторних, практичних робіт, читання віршів напамять тощо); -
коригування знань учня (додаткові заняття з дітьми, які тривалий час не
відвідували школи, або мають недостатній рівень знань з опанованих навчальних
тем); - розвитку учня (підготовка до участі в олімпіадах, конкурсах, турнірах).
3. Структура модульного навчання
Шкільний курс Блок №1 Блок №2 Блок №3м о д у л і Навчальні елементи
www.themegallery.com
4. Кожний навчальний модуль складається з різної
кількості годин. Це залежить від годин, відведених навчальною програмою на
тему, блок тем, розділ. Найбільш оптимальним є навчальний модуль, який
складається з 6-12 годин. Але, залежно від предмета допускається коливання від
4 до 22 годин. www.themegallery.com
5. 1 модуль (1-2 урока) — устное
изложениеучителем основных вопросов темы, раскрытие узловых понятий.2 модуль
(2-4 урока) — использование теоретического материала при выполнении типовых
упражнений: самостоятельные и практические работы, где учащиеся под
руководством учителя работают с различными источниками информации,
прорабатывают материалы тем, обсуждают, дискутируют.3 модуль (1-2 урока) —
предварительный контроль знаний, повторение и обобщение материала темы
(возможна работа с компьютером или индивидуальные карточки задания, тесты
разного уровня и т.д.).4 модуль (1-2 урока) — контроль знаний, учащимся предлагается
контрольная или зачетная работы. www.themegallery.com
6. Структуру блоку по В.Гузєєву1
модуль - ВП – вступне повторення.2 модуль - ВНМ – вивчення нового матеріалу(
загальний рівень).3 модуль - ЗТМ – закріплення, тренінг – мінімум.4 модуль -
ВНМ – поглиблине вивчення нового матеріалу ( додаткові відомості).5 модуль -
РДН – закріплення, розвивальне диференційоване навчання.6 модуль - УП –
узагальнююче повторення.7 модуль - Кон. – контроль рівня навчальних досягнень.
приклад 8 модуль - Кор. – корекція знань.www.themegallery.com
7. Діалогова частина• У діалоговій
частині пізнавальний процес будується переважно на взаємодії учнів між собою,
об’єднуючи їх у мікрогрупи (4-7 чоловік), використовуючи для навчання різні
ігрові технології. Учитель виступає головним чином в ролі стимулятора,
консультанта і організатора пізнавального процесу учнів. використання активних
і ігрових форм навчання дає змогу учням працювати з навчальним матеріалом від
13-ти до 24-х разів. Неодноразове повернення до навчального матеріалу «по
наростаючій», від простого до складного, від репродуктивних завдань до завдань
творчого характеру, до елементів дослідницької діяльності дає можливість
розвивати в учнів здібності, пам’ять, мислення, увагу, усне і письмове
мовлення. www.themegallery.com
8. Підсумкова частина- Узагальнення та
контроль. Якщо впродовж всіх уроків діалогової частини вчитель заохочуєвзаємодопомогу
учнів, використання ними різних науковихджерел, то в підсумковій частині учень
повинен показатизнання, уміння і навички, одержані в діалоговій частинімодуля,
без сторонньої допомоги.- форми контролю знань: тестові завдання,
контрольнаробота, залік, твір або диктант тощо.- Якщо в діалоговій частині
учням пропонувалися завданнятрьох рівнів («простий», «середній» і «підвищений»),
то впідсумковій частині всім учням пропонуються завданнявідповідно до вимог
державного стандарту освіти.- Окремо враховуються завдання дослідницького
характеру.Вони можуть бути оформлені у виглядідоповіді, повідомлення, реферату
і використані научнівських наукових конференціях, конкурсах і т.д.
www.themegallery.com
9. Система підготовки вчителя•
Виявлення обов’язкових знань, умінь і навичок, засвоєння яких визначене
програмою курсу по розділу, блоку або темі, а також мети і завдань навчання.•
Вивчення всього змісту навчального матеріалу по даному блоку.• Виділення
ключових понять, що несуть основне змістове навантаження по даному блоку,
рельєфних слів, в яких ніби «закодована» основна інформація по темі. Визначення
їх взаємозв’язку і взаємозалежності.• Складання опорних схем по всій темі (на
основі виділених ключових понять, «кодів»).• Складання перевірочних (тестових
завдань) до кожного навчального модуля.• Складання питань і завдань для заліку
по навчальному матеріалу даного модуля (можна замінити диктантом, контрольною
роботою і т.д.)• Розробка діалогової частини. Підбір активних форм навчання. За
змістом навчального матеріалу розробляються завдання простого рівня складності,
середнього рівня складності і завдання підвищеного рівня складності з елементами
пошукового (дослідницького) навчання для кожного учня. Кожен учень має право
вибору завдання будь-якого рівня складності – оцінка власних знань, можливість
самостійно планувати свою роботу. www.themegallery.com
10. Алгоритм складання модуля1.
Визначення місця модульного уроку в темі;2. формулювання теми уроку;3.
Визначення мети уроку и кінцевих результатів навчання;4. Подбір необхідного
фактичного матеріалу та методів и форм викладання і контролю;5. Визначення
способів навчальної діяльності учнів;6. Розподіл навчального змісту на логічно
завершені навчальні елементи та постановка дидактичной мети кожного з них;7.
Складання модуля уроку, його друк. www.themegallery.com
11. № Н Е (навчального Постановка
завдань Керівництво доелемету) і час на його (що треба зробити?)
засвоєннявиконання (як досягти мети) www.themegallery.com
12. Орієнтована структура модулю• НЕ –
0 вступний елемент модулю(вступний контроль, мотивація )• НЕ – 1 навчальний
елемент (може бути як повторення)• НЕ – 3 практикум• НЕ – 4 узагальнення і контроль.
Модульно-розвивальний процес реалізується через взаємопов'язані навчальні
моделі, функціональний цикл яких представлений зміною двох фаз:
проблемно-предметної та формувально-коригувальної. Основне призначення першої
фази — первинне сприйняття, відкриття та осмислення соціального досвіду, другий
— відпрацювання умінь та навичок, способів спілкування. Кожна з фаз
реалізується поетапно. Так, у першій фазі виділяються такі три етапи:
установчо-мотиваційний (УМ), змістовно-пошуковий (ЗП), контрольно-смисловий
(КС); у другій фазі — адаптивно-перетворювальний (АП), системно-узагальнюючий
(СУ), контрольно-рефлексивний (КР). Все це складає повний функціональний цикл.
Дана модель чітко розробляється авторами проекту змістового модуля з кожної
теми, при цьому пропорції обох фаз зберігаються.
Комментариев нет:
Отправить комментарий