Опис досвіду

ВСТУП

Зміни, події за останні роки в нашій країні, вимагають іншого підходу до навчання учнів і в нашому навчальному закладі. На перший план виходить особа учня, його здібність до самовизначення і самореалізації, до самостійного ухвалення рішень і доведення їх до виконання, до аналізу власної діяльності. Вважаю, що успіх навчально-виховного процесу, ефективність кожного уроку як його складова структура, багато в чому залежить від кваліфікації та педагогічної готовності  вчителя.

Останнім часом зростає популярність інноваційних технологій у різних країнах. Через це збільшується кількість підходів до тлумачення його сутності. Саме тому, крім запільного визначення сутності проектної технології, і було запропоновано обов'язкові критеріальні вимоги до її сучасного тлумачення: наявність освітньої проблеми, складність і актуальність якої відповідає навчальним запитам і життєвим потребам учнів; дослідницький характер пошуку шляхів розв'язання проблеми; структурування діяльності відповідно до класичних етапів проектування; моделювання умов для виявлення учнями навчальної проблеми; постановка проблеми, дослідження; пошук шляхів розв'язання, експертиза й апробація версій, конструювання підсумкового проекту, його захист, коригування і впровадження; самодіяльний характер творчої активності учнів; практичне або теоретичне значення результату діяльності (проект) і готовність до застосування (впровадження); педагогічна цінність діяльності (учні здобувають знання, розвивають особистісні якості, опановують необхідні способи мислення і дії).

Можуть бути різні підстави для вибору тематики проекту: її може бути сформульовано фахівцями, висунуто вчителями з урахуванням навчальної ситуації зі свого предмета, інтересів і здібностей учнів. Тематику проекту можуть запропонувати і самі учні.

Предмет дослідження – можливості реалізації інноваційних технологій навчання.

Об`єкт дослідження – метод проективного та модульного навчання.

Головна мета роботи полягає в тому, щоб проаналізувати використання інноваційних технологій на прикладі уроків з біології.

Основні завдання роботи:

1)     розглянути суть проектних технологій;

2)     проаналізувати основні вимоги до проектних методів;

3)     дати характеристику основних етапів роботи над проектом;

4)     дати класифікацію основних типів проектів;

5)     розглянути особливості модульного навчання як перспективного напрямку інноваційних технологій;

6)     навести приклади застосування модульного навчання на уроках біології.

При дослідженні даної теми були використані методи дослідження: аналіз наукової та методичної літератури, узагальнення та систематизація матеріалу, аналіз роботи вчителів з даного питання.

Практичне значення роботи: використання та розробка інноваційних технологій забезпечує більш повну реалізацію навчального процесу, учні мають вищий рівень засвоєння знань, вмінь та навичок.

Переваги та недоліки впровадження інноваційних 

технологій в процес навчання

Позитивні якості	Негативні якості
Комп'ютер – це одночасно калькулятор, тренажер, засіб контролю й оцінки знань, засіб моделювання,  ідеальна електронна дошка.	Багато навчальних програм не перекладено на українську мову
Застосування інноваційних технологій допоможе учневі: •        самостійно розібрати матеріал, використовуючи підказки і текстові довідники; •        провести самоконтроль;  •        розширити знання по довідниках; •        працювати в індивідуальному темпі; •        ліквідувати пробіли в освоєнні якої-небудь теми	Для вчителя мало методичних розробок з застосуванням інноваційних технологій, як як складової частини уроку, ні для користувача;
Застосування інноваційних технологій допомогає вчителеві: •        заощадити навчальний час, затрачуваний на опитування, •        і особистий час учителя, що йде на перевірку результатів виконаної учнями роботи; •        побудувати модель функціонування зворотного зв'язку між учнями і вчителем при вивченні нового матеріалу; •        враховувати індивідуальні особливості учнів; •        оперативно організувати перевірку виконаної роботи; •        фіксування в комп'ютерному журналі засвоєння матеріалу.
Підсумок роботи на уроці з застосуванням інноваційних технологій	Складність організації уроку з усім класом,

РОЗДІЛ 1. МЕТОД ПРОЕКТІВ: СУТНІСТЬ, ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ, ЕТАПИ РОБОТИ

1.1 Сутність проектної технології та її значення

В основу методу проектів покладено ідею, що виявляє сутність поняття «проект», його прагматичну спрямованість на результат, який можна отримати за умови розв'язання тієї чи іншої практично або теоретично значущої проблеми. Результат можна побачити, продумати, використати в реальній практичній діяльності. Тому необхідно навчити дітей самостійно мислити, знаходити та розв'язувати проблеми, використовуючи знання з різних галузей, уміння прогнозувати результати та можливі наслідки різних варіантів розв'язку, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.

Метод проектів завжди зорієнтований на самостійну діяльність учнів, яка реалізується як в індивідуальній, так і в парній, груповій діяльності, що завжди передбачає розв'язання проблеми: з одного боку — використання сукупності різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого — необхідність інтегрування знань, уміння використовувати знання з різних галузей науки, техніки тощо. Результати виконання проектів мають бути, що називається, «відчутними», тобто, якщо це теоретична проблема, то конкретне її розв'язання (якщо практична — конкретний результат) готове до використання (на уроці, в школі, у реальному житті). Метод проектів передбачає сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих по своїй суті.

Результати проектів повинні бути матеріальними, тобто відповідно оформленими — відеофільм, альбом, бортжурнал, комп'ютерна газета, альманах тощо.

Проектна робота дуже перспективна, оскільки в ній кожен з учасників не втрачає свого статусу активної діючої особистості, намагається зайняти в групі позицію, що відповідає його можливостям: знанням, умінням, здібностям, мисленню тощо. Це позначається на загальному формуванні індивідуального стилю дитини. Працюючи над проектом, учні спілкуються, співпрацюють і допомагають один одному в процесі навчання, розвивають соціальні, розумові та комунікативні навички. Цей вид діяльності сприяє здійсненню індивідуального підходу в класах з різним рівнем підготовки під час вивчення та засвоєння нового матеріалу.

Дидактичні засоби модульного навчання

У процесі модульного навчання значну роль відіграють дида­ктичні засоби (ДЗ). Ними є предмети, що полегшують студентам безпосереднє пізнання дійсності. Дидактичні засоби є важливим джерелом знань, вони сприяють формуванню умінь, розвивають пізнавальні здібності, полегшують навчальну працю. Викорис­тання цих засобів сприяє реалізації загальнодидактичного прин­ципу наочності навчання, а також пов'язаного з ним принципом різносторонності методичного консультування. На підставі дида­ктичних характеристик дидактичні засоби модульного навчання можна поділити на класи.

Якими критеріями необхідно керуватися, підбираючи дидак­тичні засоби для конкретного етапу модульного навчання? Без­сумнівно, що тут діє головний критерій — якість навчання. Крім того, при підборі дидактичних засобів необхідно виходити з ди­дактичних цілей, а також керуватися принципом оптимізації пе­дагогічного процесу. Бажано для кожного конкретного випадку підбирати такі дидактичні засоби навчання, які в реальних умо­вах максимально сприяли б досягненню намічених дидактичних цілей з найменшими витратами часу і непродуктивних зусиль.

Сьогодні змінюються види навчання: на зміну пояснювально-ілюстративним та репродуктивним видам навчання прийшли інтенсивні технології. Серед них центральне місце займає модульна система навчання.

Модульна система навчання базується на індивідуалізованому підході, при якому головну роль відіграє не педагог, а учень, який навчається за власною індивідуальною програмою, самостійно визначаючи темп навчання та термін його закінчення. Все залежить від ставлення учня до навчання, його здібностей, наявних знань та трудових навичок.

Модульна система навчання – це система, де для будь-якої професії (посади) є програма підготовки, яка точно їй відповідає. Якщо при традиційній системі навчання зміст навчального матеріалу з конкретної професії ділиться на предмети, теми, розділи і теорія чітко відмежована від практики, то в модульній системі своєрідними дозаторами навчального матеріалу виступають конкретні трудові навички, якими повинен оволодіти учень для здобуття професії (спеціальності). Їх складність та значимість для професійної діяльності і визначають особливості компонування матеріалу в навчальному елементі – спеціально розробленому дидактичному матеріалі, спрямованому на оволодіння конкретною трудовою навичкою. До того ж теоретичні знання органічно вплітаються в навчальний процес і даються лише в тому об’ємі, який необхідний для засвоєння трудових навичок. Отже, маємо систему трудових навичок, або модуль трудових навичок, які складають основу професійного діяльності.

Весь навчальний матеріал розбивається на дидактичні великі порції – модулі. Модуль (модульний блок) – це логічно довершена, прийнятна частина роботи в рамках виробничого завдання, професії чи сфери діяльності з чітко визначеними початком і кінцем. Модульний блок складається із навчальних елементів. У кожному модулі є не лише текстовий зміст матеріалу, а й спеціально розроблені завдання відповідно до виучуваного матеріалу, питання для контролю з боку педагогів і питання для здійснення самоконтролю.

Навчальні модулі – це укрупнені одиниці, але вони різні за складністю. Тобто один і той же модуль за змістом має множину модулів за складністю. Цим забезпечується різнорівнева підготовка учнів. Розробка модулів за кожною спеціальністю передбачає не лише їх певну кількість (наприклад, три: МБ1, МБ2, МБ3 т.д.), але і певну складність (наприклад: МБ1/1, МБ1/2, МБ1/3 т.д.). Кожен учень може самостійно обрати модуль певної складності. Це обумовлює перегляду системи оцінювання результатів. В модульному навчанні використовується модульно-рейтингова система оцінювання знань, вмінь і навичок, що визначені у кваліфікаційній характеристиці даної професії.

Індивідуальна навчальна модульна програма для кожного учня складається таким чином, щоб навчити його виконувати роботу швидко, якісно і ефективно. Саме швидкість і якість виконання роботи дають можливість перемогти в конкурентній боротьбі за вільне робоче місце на ринку праці.

Перед складанням індивідуальної програми навчання для кожного учня з ним проводяться вхідне тестування. Під час його проведення учень разом з викладачем визначають, що необхідно освоїти для отримання майбутньої кваліфікації з урахуванням вже наявних у учня знань умінь і навичок. За бажанням учня викладач може запропонувати йому скласти тест з певних навчальних елементів, а то і блоків. У разі успішного складання цих тестів, даний навчальний матеріал виключається з індивідуальної програми учня з метою підвищення рівня ефективності його підготовки.

Після вивчення кожного навчального елементу учень складає тест. Якщо тест складено успішно, то учень переходить до вивчення наступного навчального елементу. Якщо в ході тестування виявлені прогалини у знаннях учня, то йому пропонується повернутися до певного кроку даного навчального елементу і повторно скласти тест. Після закінчення вивчення модульного блоку учень складає тест, який містить в собі основні питання всіх навчальних елементів, які використовуються при його вивченні і дії, які обіймають роботу в межах цього модульного блоку. Після вивчення останнього модульного блоку, а отже, і всього курсу, учні складають кваліфікаційний тест. Кваліфікаційні тести, як і всі попередні, можуть містити не лише практичні дії, а і теоретичну інформацію. Якщо учень не відповів на необхідну кількість питань тесту, йому пропонується повернутись до певного навчального елемента для вдосконалення своїх умінь та навичок і після закінчення вивчення і виконання дій йому надається можливість для повторного складання тесту.

У своїй роботі ми використовуємо такі переваги модульної системи:

— індивідуальний темп навчання для кожного учня в залежності від знань, умінь і можливостей;

— постійний самоконтроль і контроль з боку викладача;

— урахування рівня раніше накопичених знань та вмінь при формуванні змісту навчання для кожного учня;

— орієнтація на діяльність, формування трудових навичок при мінімумі теоретичного матеріалу;

— можливість припинити навчання після засвоєння певної кількості модульних блоків.

Основні підходи до організації начального процесу у системі модульного навчання

§  навчання з випереджальним вивченням теорії;

§  вивчення матеріалу за допомогою дидактично виважених, змістовно пов’язаних і закінчених блоків-модулів;

§  проблемний підхід до навчання;

§  індивідуально-диференційований підхід;

§  організація активної науково-пошукової діяльності учнів;

§  програмованість навчання;

§  технологізація навчального процесу та ін.

Переваги модульного навчання

§  системність, логічність і комплексність підходу до побудови курсу;

§  диференційованість;

§  посилення мотивації;

§  розвиток саморегуляції та самооцінювання учнів;

§  зміна ролі педагога з інформаційно-контрольної на консультаційно- координаційну;

§  гнучкість та варіативність;

§  гарантованість запланованих результатів та ін.

Основним структурним елементом навчального процесу в системі модульного навчання є модуль.

Модуль (від лат. modulus— «міра») — самостійний, функціо­нально-орієнтований етап процесу навчання, що має власне програмно-цільове та методичне забезпечення.

Організаційною особливістю модульного навчання є те, що тривалість міні-модуля складає, на відміну від традиційного уроку, 25-30 хвилин. Тому впровадження модульної технології неможливе в межах одного шкільно­го предмета або паралелі.

Функціональний цикл навчального модуля складається з таких по­слідовних міні-модулів.

§  Чуттєво-естетичний (Ч-Е)

Він не є обов’язковим. Його метою є створення психологічної, емо­ційної установки на вивчення нового, налаштування на співпрацю.

§  Установчо-мотиваційний (У-М)

Під час цього міні-модуля визначаються перспективи вивчення теми, відбувається проектування навчальної діяльності; формується внутрішня мотивація до самоосвіти та саморозвитку.

§  Змістовно-пошуковий (3-П)

Організується всебічне вербально-розумове та образно-графічне моде­лювання проблемно-діалогічного простору для навчального пошуку нових знань, повна мобілізація всіх можливих засобів пізнавальної діяльності.

§  Контрольио-змістовий (оцінно-смисловий (О-С))

Моделюються ситуації перевірки ступеня оволодіння теоретичними знаннями та потреби їх практичного використання, проводиться проміж­на рефлексія правильності та результативності навчання.

§  Адаптивно-перетворювальний (А-П)

Сутністю міні-модуля є переконструювання й адаптація теоретичних знань до їх практичного використання.

§  Системно-узагальнюючий (С-У)

Організується робота з узагальнення та систематизації особистих знань, набутих під час вивчення теми, з визначення їх місця в системі власних уявлень, шляхом тестування й складання знаково-графічних моделей (таб­лиць, схем, діаграм тощо).

§  Контрольно-рефлексивний (К-Р)

Проводиться підсумкове оцінювання рівнів оволодіння знаннями, нормами та цінностями шляхом застосування спеціальної модульно-рей- тингової системи.

§  Духовно-естетичний (Д-Е) (необов’язковий)

Метою цього міні-модуля є гармонізація взаємовідносин особистості з навколишнім світом через переживання, творча й духовна рефлексія.

1.2 Вимоги до використання методу

Метою методу проектів є створення умов, за яких учні самостійно й охоче отримують знання з різних джерел, вчаться користуватися ними (знаннями) для розв'язання нових пізнавальних і практичних завдань; удосконалюють комунікативні вміння, працюючи в різних групах; розвивають дослідницькі вміння та аналітичне мислення. Виконання проекту передбачає зв'язок з реальним життям, незвичайність форми і самостійність виготовлення, створення матеріалів, що по суті є різними формами документування: анотація, рецензія, анкета, таблиця, опис, фото-, аудіо- або відеозвіт, колаж, комікс, сценарій, щоденник, -журнал, довідник, резюме, каталог, брошура, альбом, словник, стаття, стінгазета, виставка. Матеріал може подаватися в різних формах: дискусія, огляд, виставка, демонстрування, обговорення, рольова гра, диспут, повідомлення, доповідь, конференція, репортаж, драматизація.

Під час використання проектного методу всі учасники навчально-виховного процесу розв'язують цілу низку різнорівневих дидактичних, виховних і розвивальних завдань. Це сприяє розвитку пізнавальних навичок учнів, формуванню вміння самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі тощо.

Таким чином, основними вимогами до використання методу проектів є: наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми (завдання), розв'язання якої потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку; практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів; самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів; структурування змістової частини проекту (із зазначенням поетапних результатів); використання дослідницьких методів: визначення проблеми досліджуваних завдань, що випливають з неї, висунення гіпотези їх розв'язання, обговорення методів дослідження; обговорення способів оформлення кінцевих результатів (презентації, захисту, творчих звітів); збір, систематизація та аналіз отриманих даних; підбиття підсумків, оформлення результатів, їх презентація; висновки, висунення нових проблем дослідження.

                                  Етапи роботи над проектом

Стадії роботи над проектом	Діяльність викладача, майстра в/н	Діяльність учнів	Результат
Осмислювання теми проекту	Пропонує тему проекту, обумовлює його актуальність, мотивує пізнавальну діяльність учнів,доводить вимоги до проекту та критерії його оцінювання.	Актуалізують знання з даної теми	Затвердження теми проекту
Формування конкретної мети і задач проекту,перше дослідження	Пропонує відібрати необхідний матеріал, зформулювати мету,задачі проекту, допомагає розподілити обовʼязки.	Формулюють мету, задачі проекту,розподіляють обов’язки, збирають інформацію за темою з різних джерел.	Зформульовані цілі і задачі проекту,визначені джерела інформації, складені  малі групи,вибраний лідер.
Визначена стратегія виконання проекту	Консультує, доглядає за ходом роботи, допомагає організувати групове обговорення.	Складають перелік необхідного для виконання проекту, складають робочу модель проекту.	Складена робоча модель проекту, вибрана технологія його оформлення.
Виконання технологічних операцій	Організує консультації для лідерів груп, відповідає на поставлені питання, контролює виконані роботи, корегує процес.	Створюють електронний варіант проекту.	Створений електронний варіант проекту.
Стадії роботи над проектом	Діяльність викладача, майстра в/н	Діяльність учнів	Результат
Контроль якості проекту	Перевіряє правильність виконаних групами завдань, грамотність при оформленні, аналізує з учнями недоліки, дає рекомендації.	Обговорюють результат роботи, визначають недоліки, корегують.	Зкорегована модель проекту.
Оцінювання проекту, підготовка до презентації	Разом з лідерами визначає кращі боки роботи та прорахунки, стимулює учнів до самооцінки, допомагає підготуватися до презентації.	Аналізують  переваги і недоліки проекту, оцінюють власну діяльність і діяльність інших груп, готують презентацію свого відділу.	Виявлені кращі боки проекту, визначені шляхи усунення недоліків проекту.
Презентація частин проектів відділами	Оцінює діяльність кожної групи, мотивує на подальшу роботу.	Презентують власну частину проекту, відповідають на питання  одногрупників	Участь методичному семінарі

1.3 Загальні поради до структури проекту

1. Вибір теми проекту, його типу, кількості учасників.

2. Обмірковування вчителем можливих варіантів проблем, які важливо дослідити в рамках наміченої тематики. Самі ж проблеми впроваджуються учнями з подачі вчителя (навідні запитання, ситуації), можлива «мозкова атака» з наступним колективним обговоренням.

3. Розподіл завдань по групах, обговорення можливих методів дослідження, пошук інформації, творчих рішень.

4. Самостійна робота учасників проекту за своїми індивідуальними чи груповими дослідженнями, творчими завданнями.

5. Обговорення отриманих даних у групах (на уроках чи на заняттях у наукових спілках, у груповій роботі в бібліотеці).

6. Захист проектів.

7. Колективне обговорення, експертиза, результати зовнішнього оцінювання, висновки.

1.4 Етапи роботи над проектом

I етап

Вибір напряму і формування назви проекту: узагальнена назва проблеми, визначення кола питань; виділення загального напряму або пріоритетних (окремих) напрямів, оформлених у підпроекти.

Визначають напрям і формують назву проекту всі члени колективу — і педагоги, й учні.

II етап

Розділи проекту.

1. Актуальність, необхідність, значущість обраного напряму (чому саме цей.

2. Мета і завдання проекту.

а) довготривалі:

— створення чогось нового (за структурою, підходами, концепцією навчально-виховного процесу);

— нові технології, методики;

— можлива розробка дослідження за проектом;

— визначення очікуваних результатів;

— планування «продукту» в результаті виконання програми (посібника, сценарію, технології, плану, нової програми);

б) короткотривалі — визначення конкретної мети, завдань на певний період.

3. Визначення етапів реалізації проекту:

а) зазначаються терміни початку і закінчення проекту;

б) закінчення проекту визначається етапністю його реалізації;

в) зазначаються часові інтервали кожного етапу: запису проекту, І етапу, II етапу тощо.

4. Механізм реалізації проекту. Пояснення: «Як? Яким чином? За допомогою яких засобів буде реалізовано проект?» Плани апробації конкретних справ, акцій, заходів згідно з визначеними етапами.

5. Обов'язки та відповідальність учасників реалізації проекту:

а) хто відповідає за проект?

б) хто і за що відповідає всередині проекту?

в) хто допомагає в реалізації проекту?

6. Очікувані результати: які конкретні результати очікуєте одержати на кожному етапі і після завершення проекту?

7. Оцінка й самооцінка проекту: коли та з якою періодичністю буде оцінюватися виконання проекту (один, два, три, чотири рази на рік); хто візьме участь в оцінюванні — самі учасники, експерти, управлінські структури; які форми контролю (самоконтролю) й оці­нювання (самооцінювання); у якій формі буде подано інформацію про хід проекту (звіт, конкретні матеріали, сценарії, розробки, нові проекти тощо)?

8. Бюджет, ресурсне забезпечення (приблизний бюджет, ураховуючи всі види витрат, необхідних для успішної реалізації проекту).

III етап

Презентація.

Вона може бути представлена:

- у вигляді постера (плаката), на якому автори в оригінальній формі подають добірки матеріалів;

- у формі щоденника, буклета, міні-підручника;

- як усна презентація, що поєднується з оформленням постера.

IV етап

Цей етап охоплює дискусії, обговорення результатів проекту після його захисту, поради та коментарі вчителя, груповий аналіз роботи та самоконтроль учасників.

Планування у розробці стратегії реалізації проекту має двоетапний характер.

Перший етап — це загальне планування спільно з учителем і всіма учасниками проекту. Воно стосується таких питань, як визначення окремих етапів роботи і встановлення послідовності їх виконання, визначення кількості учасників у мікрогрупах і типу завдань для кожної мікрогрупи, а також термінів виконання і форми подачі проміжних і кінцевих результатів роботи.

Другий етап — самоорганізація роботи партнерства, тобто планування роботи без участі вчителя, наприклад, розподіл обов'язків між членами однієї групи, встановлення термінів виконання того чи іншого виду завдань, форм і послідовності звітності.

Для успішного виконання проекту велике значення має рівень виявлення особистої відповідальності окремими його учасниками. Практика використання проектів показує, що чим виший рівень особистої відповідальності учасників, тим вища якість кінцевого підсумкового продукту. За самоорганізації роботи в групі найбільш відповідальні завдання доручаються тим учням, які мають найбільш розвинене почуття відповідальності.

1.5 Типи проектів

З огляду на різні підходи до класифікації проектів у педагогічній літературі, пропонуємо розрізняти їх за цілою низкою параметрів:

- складом учасників проектної діяльності: індивідуальні, колективні (парні, групові);

- характером партнерських взаємодій між учасниками проектної діяльності: кооперативні, змагальні, конкурсні;

- рівнем реалізації міжпредметних зв'язків: моно-предметні, міжпредметні, надпредметні;

- характером координації проекту: безпосередній (твердий чи гнучкий), прихований;

- тривалістю: короткі, середньої тривалості, тривалі;

• метою і характером проектної діяльності: інформаційні, ознайомлювальні, пригодницькі, мистецькі, науково-пошукові, конструкційні тощо.

Розглянемо деякі з цих проектів детальніше.

Дослідницькі проекти потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета дослідження для всіх учасників, соціальної значущості, продуманості методів, у тому числі експериментальних методів обробки результатів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження і мають відповідну структуру: визначення теми дослідження, аргументація її актуальності, визначення предмета й об'єкта, завдань і методів, визначення методології дослідження, висунення гіпотез розв'язання проблеми і накреслення шляхів її розв'язання.

Творчі проекти не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту. Учні заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їх представлення — рукописний журнал, колективний колаж, відеофільм, вечір, свято тощо. І тоді потрібні сценарій фільму, програма свята, макет журналу, альбому, газети.

Ігрові проекти — учасники беруть на себе певні ролі, зумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості. Імітуються їх соціальні і ділові стосунки, які ускладнюються вигаданими учасниками, ситуаціями. Ступінь творчості учнів дуже високий, але домінуючим видом діяльності все-таки є гра.

Інформаційні проекти спрямовані на збирання інформації про якийсь об'єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структури, можливості систематичної корекції у ході роботи над проектом. Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета проекту, його актуальність; метоли отримання (літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, у тому числі й електронні, інтерв'ю, анкетування тощо) та обробки інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки); результат (стаття, реферат, доповідь, відеофільм); презентація (публікація, у тому числі в електронній мережі, обговорення у телеконференції). Такі проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів, їх модулем.

Практично-орієнтовані проекти — результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації, проект закону, проект шкільного саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них. Особливо важливими є гарна організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація одержаних результатів і можливих засобів їх упровадження в практику.

Навчально-телекомунікаційні проекти — це спільна навчально-пізнавальна творча або ігрова діяльність учнів-партнерів, організована на основі комп'ютерної телекомунікації, яка має спільну мету дослідження певної проблеми, узгоджені методи, способи діяльності й спрямована на досягнення спільного результату діяльності.

Специфіка телекомунікаційних проектів полягає передусім у тому, що вони за своєю суттю завжди міжпредметні.

Розв'язання проблеми, закладеної в будь-якому проекті, завжди потребує інтегрованого знання. Але в телекомунікаційному проекті, особливо міжнародному, потрібна, як правило, більш глибока інтеграція знань, що передбачає не тільки знання власне предмета досліджуваної проблеми, а й особливостей національної культури партнера, його світовідчуття.

Тематика і зміст телекомунікаційних проектів мають бути такими, щоб їх виконання цілком природно залежало від властивостей комп'ютерних телекомунікацій. Інакше кажучи, не кожен проект, яким би цікавим та практично значущим він не здавався, може відповідати характеру телекомунікаційних. Телекомунікаційні проекти педагогічно виправдані в тих випадках, коли в ході їх виконання передбачено численні, систематичні, разові або тривалі спостереження за тим чи іншим природним, фізичним, соціальним та іншими явищами, які потребують збирання даних у різних регіонах для розв'язання поставленої проблеми; передбачено порівняльне вивчення, дослідження того чи іншого явища, факту, події, яка відбулася або має місце в різних місцевостях для виявлення певної тенденції чи прийняття рішення, розробки пропозицій тощо; передбачено порівняльне вивчення ефективності використання одного й того самого або різних (альтернативних) способів розв'язування однієї проблеми, одного завдання для виявлення найбільш ефективного, прийнятного для будь-яких ситуацій рішення, тобто для отримання даних про об'єктивну ефективність способу розв'язання запропонованої проблеми; запропоновано спільну розробку певної теми, чи то практична робота (виведення нового сорту рослини в різних кліматичних зонах), чи творча (створення журналу, газети, веб-сторінки, п'єси, книги, музичного твору, пропозицій щодо вдосконалення навчального курсу, спортивних, культурних спільних заходів, народних свят тощо); передбачено провести захопливу пригодницьку спільну комп'ютерну гру, змагання.

На практиці частіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів.

Окремо треба сказати про необхідність організації зовнішнього оцінювання проектів, оскільки тільки таким чином можна простежити їх ефективність, збої, необхідність своєчасної корекції. Характер цього оцінювання залежить як від типу проекту, так і від його теми (змісту), умов проведення. Якщо це дослідницький проект, то він має етапність проведення, причому успіх усього проекту багато в чому залежить від правильно організованої роботи на окремих етапах.

Параметри зовнішнього оцінювання проекту: значимість і актуальність висунутих проблем, адекватність їх навчальної тематики; коректність використаних методів дослідження і методів обробки отриманих результатів; активність кожного учасника проекту відповідно до його індивідуальних можливостей; колективний характер прийнятих рішень (за групового проекту); характер спілкування і взаємодопомоги, взаємодоповненості учасників проекту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. — К., 1983.

2. Берне Р. Развитие Я-концепции и воспитание. — М., 1986.

3. Білоус С. Уроки екологічного виховання. // Рідна школа. – 1997 - № 6. – С. 70 – 72.

4. Богданова О.К. Інноваційні підходи до викладання біології. – Х.: Основа, 2003. – 128 с.

5. Бондар В.І. Теорія, методика, технологія і педагогічна техніка: сутність, зв'язки, взаємозбагачення/ Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім.М.П. Драгоманова / Укл. П.В. Дмитренко, О.Л. Макаренко. — К.: НПУ, 2000. — 4.1. — 278 с.

6. Бурлака Я. І., Вихрущ В. О. Про форми організації навчальної діяльності школярів. // Рад. школа. — 1984. — № 5. — С. 39 — 44.

7. Вільямс Р., Маклін К. Комп'ютери в школі: Пер. з анг./ За ред. В.Б.Распопова. — К„ 1988.

8. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник. – К.: Вид. центр „Академія”, 2001. – 576 с.

9. Выбор методов обучения в средней школе. / Под ред. Ю. К. Бабанского. — М, 1981. — 176 с.

10. Гин Ю. Конструктор урока. // Шкільні інновації, вил. 1, Одеса.

11. Гузик Н. П., Пучков Н. П. Лекционно-семинарская система обучения. - К., 1979. — 94 с.

12. Гусак Т. Нестандартні уроки: формування відповідального ставлення школярів до учніння. // Рідна школа. – 1999. - № 9. – С.49 – 50.

13. Дьяченко В. К. Общие формы организации процесса обучения. — Красноярск, 1984. — 184 с.

14. Дьяченко В. К. Организационная структура учебного процесса и ее развитие. - М., 1989. - 160 с.

15. Зайчекно І.В. Педагогіка: Навч. посібник. – Чернігів, 2003. – 528 с.

16. Землянская Е. Обучение в сотрудничестве // Учитель — 2002. - № 3.

17. Кизенко В.І. Педагогічні функції і зміст факультативного навчання в основній школі. // Педагогіка і психологія – 1997. – № 2. – С. 24 – 32.

18. Краевский В.В. Концепция содержания и личностно ориентированное образование // Химия: методика преподавания в школе. - 2001. - №2 - С. 3.

19. Лебедева Л.И., Иванова Е.В. Метод проектов в продуктивном обучении // Педагогические технологии. — 2002. — №4.

20. Логвин В.Л. Метод проектів у контексті сучасної середньої освіти // У збірнику: Проекти, реалії, перспективи. — К., 2003.

21. Митник О. Народження нестандартного уроку // Початкова школа. – 1997. - № 12. – С. 11 – 13.

22. Момот Л. Л. Проблемно-пошукові методи навчання в школі. — К., 1985. — 63 с.

23. Освітні технології: Навчально-методичний посібник /О.М.Пехота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін.; За заг. ред. О.М.Пєхоти. — К.: А.С.К., 2001. — 256 с.

24. Педагогіка. / За ред. А.М.Алексюка. – К., 1985. – 295 с.

25. Педагогічні технології у неперервній професійній освіті: Монографія / С. О. Сисоєва, А. М. Алексюк. П. М. Воловик та ін.; За ред. С. О. Сисоєвої. -К.:ВІПОЛ, 2001.-502 с.

26. Підласий І., Підласий А. Педагогічні інновації. //Рідна школа-1998.-№ 12.-С. 3-17.

27. Психология индивидуальных различий: Тесты. — М., 1982.

28. Римаренко В. Є. Семінарські заняття в школі. — К., 1981. — 124 с.

29. Савін М.В. Педагогіка. - К.: Вища школа, 1980. - 311 с.

30. Савченко О. Я. Розвиток пізнавальної самостійності мо­лодших школярів. — К., 1982.— 176 с.